Словник української мови (1927)/дудніти
| ◀ дудник | Словник української мови Д дудніти |
дудок ▶ |
|
Дудні́ти, ню́, ни́ш, гл. Гудеть, греметь, шуметь. Доков була у мамочки дівкою, то греміла, то дудніла земля підо мною. Гол. I. 222. На довгогривця сіла і погнала… Шлях дуднить. Млак. 105. Камінь буде дудніти. Гол.