Словник української мови (1927)/дужий

by Борис Грінченко

◀ дужечка

Словник української мови Борис Грінченко Д дужий

дужінь ▶

Київ: Горно, 1927

Ду́жий, а, е. 1) Сильный, мощный. Не дужий б'є, а сміливий. Ном. № 7259. Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий! Шевч. 165. Ду́жий, не ду́жий зроби́ти щось. В состоянии, не в состоянии сделать что-либо. Криве дерево не дужо випрямитись. Ном. № 3216. 2) Здоровый. Дужим не треба лікаря. Єв. Мт. IX. 12. Ум. Дуже́нький.