Словник української мови (1927)/дужче
| ◀ дужчати | Словник української мови Д дужче |
дуймом ▶ |
|
Ду́жче, нар. 1) Сравн. ст. от ду́же. Сонце тепер дужче гріє на землю, ніж зімою. Ком. II. 45. Хто вище злізе, — дужче пада. Посл. 2) Громче. Кажіть дужче — не чую. Полт. На музику знай покрикує, щоб дужче грала. Кв. II. 233. Ум. Ду́жченько. Немного сильнее, посильнее.