Словник української мови (1927)/дулівка
| ◀ дулечка | Словник української мови Д дулівка |
дуло ▶ |
|
Дулі́вка, ки, ж. 1) Наливка на грушах-дулях. Була й вишнівка, й тернівка, й дулівка. Кв. II. 184. Набалакавшись за дулівкою й медом, вже брався він за шапку. Стор. I. 239. 2) Род плахты. Черниг. у. Ум. Дулі́вочка. Поліз у погріб я дулівки ще вточити; дулівочка-первак така смашна була. Гліб. 44.