Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/дупельце

Матеріал з Вікіджерел

Дупе́льце, ця, с. 1) Ум. от дупло́. 2) Задний проход, Netur loch. Поцілуй мене в дупельце, моє серце. Ум. Дупе́личко.