Словник української мови (1927)/дурман

by Борис Грінченко

◀ дуркати

Словник української мови Борис Грінченко Д дурман

дурмило ▶

Київ: Горно, 1927

*Ду́рман, на, м. Дурак. Полт.

Дурма́н, ну́, м. Раст. Datura stramonium. Об'ївся дурману́. Ошалел. Запінилась, посатаніла, неначе дурману іззіла. Котл. Ен.