Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/дурноляп

Матеріал з Вікіджерел

Дурноля́п, па, м. Говорящий наобум, не подумав. *Дуралей. «Куда едешь ти?» — питає. — На базар. — Ех, дурноляп! Кропивн.