Словник української мови (1927)/дурнота
| ◀ дурносміх | Словник української мови Д дурнота |
дурноха ▶ |
|
Дурно́та, ти, ж. 1) Глупость. 2) Соб. Дураки. Аж там сліпа дурнота сидить по застіллю та горілку п'є. К. ДЗ. 104. Коли ж орда про тебе брехні меле, ти на дурну дурноту мовчки плюй. К. Дз.