Словник української мови (1927)/духопел
Зовнішній вигляд
◀ духовниця | Словник української мови Д духопел |
духопелити ▶ |
|
Духопе́л, лу, м. *Трепка. Употр. в выражении: духопе́лу дава́ти, да́ти. Бить, поколотить. Такого духопелу дам. Ном. № 3639. Як почала давати йому духопелу, то він уже й не встав: поперебивала руки й ноги. Грин. II. 126. У Мирного ум. духопе́лик в знач. удар рукой. Мир. ХРВ. 34.