Словник української мови (1927)/душогубка
| ◀ душогубець | Словник української мови Д душогубка |
душогубний ▶ |
|
Душогу́бка, ки, ж. 1) Душегубка, убийца. Ой помалу, малу, душогубко, грай, да не врази ж мого серденька вкрай: ти ж мене, сестро, з світу згубила, ніж у серденько да й устромила. ЗОЮР. II. 22. 2) Маленькая лодка, преимущественно выдолбленная из одного дерева. Вас. 152. Сим. 152.