Словник української мови (1927)/дякувати
| ◀ дякування | Словник української мови Д дякувати |
дятел ▶ |
|
Дя́кувати, кую, єш, гл. Благодарить. Дякує красно. АД. I. 16. Дякую тобі, мати, да що ти породила, тілько не дякую, що не оженила. Чуб. Чого сидиш, Марусенько, чом не дякуєш батеньку? Мет. 225. Ой не дякуй мені, брате. К. Досв. 84. *Кра́сно (красне́нько) дя́кувати. Очень благодарить, быть премного благодарным. Сл. Нік. Дя́кувати господе́ві. Благодаря бога.
Дякува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть дьячком. При понірській церкві щось довго і дякував. О. 1861. X. 30.