Словник української мови (1927)/дівиця

by Борис Грінченко

◀ дівин-вечір

Словник української мови Борис Грінченко Д дівиця

дівич ▶

Київ: Горно, 1927

Діви́ця, ці, ж. = Ді́вчина. Зоря зоряниця, красная дівиця. Ном., стр. 292, № 53. Пішов у світлицю дак знайшов дівицю. Лавр. 21. Озвався царь до дівиці. Єв. Мр. VI. 22.