Словник української мови (1927)/дівич-вечір

by Борис Грінченко

◀ дівич

Словник української мови Борис Грінченко Д дівич-вечір

дівич-вечіровий ▶

Київ: Горно, 1927

Діви́ч-вечір, чора, м. Девичник. Чуб. 99. КС. 1883. II. 372. Невеселий дівич-вечір у нашої молодої. МВ. I. 41.