Словник української мови (1927)/дівувати
| ◀ дівування | Словник української мови Д дівувати |
дівуля ▶ |
|
Дівува́ти, ву́ю, єш, гл. Девствовать, жить в девстве. Дідова дочка пішла заміж, а бабина і досі дівує та гордує. Рудч. Ск. II. 61.
| ◀ дівування | Словник української мови Борис Грінченко Д дівувати |
дівуля ▶ |
|
Словник української мови — Д
дівувати
Борис Грінченко
1927
Дівува́ти, ву́ю, єш, гл. Девствовать, жить в девстве. Дідова дочка пішла заміж, а бабина і досі дівує та гордує. Рудч. Ск. II. 61.