Словник української мови (1927)/дівча
| ◀ дівця | Словник української мови Д дівча |
дівчачий ▶ |
|
Дівча́, ча́ти, с. Молодая девушка; девочка. Єв. Мр. V. 39. Грин. III. 176. Сидить дівча край віконця при великім смутку: покидає козак дівча, як голуб голубку. Мет. 41. Ум. Дівча́тко, дівча́тонько, дівча́точко. Мн. Дівча́та, дівча́тка, дівча́тонька, дівча́точка. Девушки, девочки. Що по нас, пане, старі баби стануть в полі свистіти; а по тобі, пане, молодиї дівчата зачнуть голосити. Макс. (1849). 61. Коли родяться більш хлопчики, ніж дівчатка — війна буде. Ном. № 13407.