Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/дідинець

Матеріал з Вікіджерел

Діди́нець, нця, м. Двор. А взяв я їй за рученьку, взяв я їй за обі, запровадив чрез дідинець до покою к собі. Гол. III. 26.