Словник української мови (1927)/дідувати

by Борис Грінченко

◀ дідочок

Словник української мови Борис Грінченко Д дідувати

дідуга ▶

Київ: Горно, 1927

Дідува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Быть дедом; жить дедом. Ми будемо дідувати по пасіках тихо. К. Досв. 125. 2) Нищенствовать. 3) Быть сторожем на бахче. Оце ти дідуєш у Грицька на бакші? Волч. у. Оце я на баштані дідую. Лебед. у.