Словник української мови (1927)/дідунь
Зовнішній вигляд
◀ дідуган | Словник української мови Д дідунь |
дідуньо ▶ |
|
Діду́нь, діду́ньо, ня, м. 1) Дедушка. Св. Л. 274. Помолись, дідуню, за умершого татуня. Чуб. III. 28. Ум. Діду́нечко. Чуб. V. 1130. 2) Діду́нь. Насек. Dorcadion holosericeum. Вх. Зн. 78.