Словник української мови (1927)/дідько
| ◀ дідчий | Словник української мови Д дідько |
дієвий ▶ |
|
Ді́дько, ка, с. Чорт, дьявол, домовой. Грин. III. 385. Дівчинонько, приніс тебе дідько, розсіяв я пшениченьку рідко. Мет. 28. Який би враг примусив мене жартувать із гетьманом, коли б сам куций дідько не засів мені в серці. К. ЧР. 164. Дідько не дідько, а й людей таких рідко. Козел. у. Ді́дька ма́ти. Не иметь ничего. В кишені дідька має. Рудч. Чп. 122. *До ді́дька. К чорту. Сл. Нік.