Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/дідів

Матеріал з Вікіджерел

Ді́дів, ова, ве. Дедов, принадлежащий деду. Дідова дочка. Дідового сусіда молотники. Ном. № 9350. Пан глянув на дідів город. Чуб. Зробила дідовій дочці так, щоб вона козою побігла. ЗОЮР. II. 24.