Словник української мови (1927)/дійниця

by Борис Грінченко

◀ дійник

Словник української мови Борис Грінченко Д дійниця

дійняти ▶

Київ: Горно, 1927

Дійни́ця, ці, ж. Подойник. Грин. I. 146. Щоб дійниця не текла, а хазяйка весела була; щоб хазяйка не засипала, до корови рано вставала; щоб корова стояла та багато молока давала. (Замочування дійниці в Петрівку, в 1-й понеділок). Ном. № 254. Ум. Дійни́чка. Ном. № 334.