Словник української мови (1927)/дім
| ◀ ділянка | Словник української мови Д дім |
дімениця ▶ |
|
Дім, до́му, м. Дом. Згода дім будує, а незгода руйнує. Ном. № 3280. Бо́жий дім. Церковь. Чужі, брате, сестри з дому Божого йдуть. Макс. (1849). 10. До-до́му. Домой. Ум. Дімо́к, до́мик, домо́к, до́мичок, домо́чок. Мав собі домочок і садок. МВ. I. 17. Домичок в неї біленький. Чуб. V. 328.