Словник української мови (1927)/дітвора

by Борис Грінченко

◀ дітваччя

Словник української мови Борис Грінченко Д дітвора

дітворня ▶

Київ: Горно, 1927

Дітво́ра, ри, *дітворня́, ні́, ж. соб. Дети, детишки, ребятишки. К. Досв. 158. Лихо з дітворою та ще з малою. Васильк. у. Дітвора сокоче, дітвора клекоче, а мати раденька дітворі маленькій. Хата. 19.