Словник української мови (1927)/жаба

by Борис Грінченко

◀ ж

Словник української мови Борис Грінченко Ж жаба

жабалуха ▶

Київ: Горно, 1927

Жа́ба, би, ж. 1) Лягушка; жаба. І жаба риба, бо в воді сидить. Ном. № 8249. Пнеться, як жаба на купу. ЗОЮР. I. 147. 2) Жа́ба ци́цьки дасть (кому). Утонет, вообще — умрет (кто). Греб. 336. *Жа́ба гнила́. Дифтерит. М. Левиц. Ум. Жа́бка, жа́бонька, жа́бочка. Ув. Жа́бище.