Словник української мови (1927)/жар

by Борис Грінченко

◀ жандарський

Словник української мови Борис Грінченко Ж жар

жара ▶

Київ: Горно, 1927

Жар, ру, м. 1) Жар. Тілько що ввійшли вони в баню, аж жар такий, що не можна. Рудч. Ск. II. 84. Так мене жар ухопив. Ном. № 8192. 2) Раскаленные тлеющие угли. Одсадила, мов горщик од жару одставила. Ном. № 3506. Так, як на мене жаром сипнуло. Ном. № 4388. Зося сиділа червона, як жар. Левиц. I. 312. Ум. Жаро́к, жаро́чок.