Словник української мови (1927)/жарина

by Борис Грінченко

◀ жариво

Словник української мови Борис Грінченко Ж жарина

жаристий ▶

Київ: Горно, 1927

Жари́на, ни, ж. Раскаленный уголек. Кадив, кадив (піп), а це якось жарина з кадильниці й упала да попові в халяву. Рудч. Ск. II. 197. Ум. Жари́нка. Став ті жаринки вигрібать. Мнж. 139.