Словник української мови (1927)/жебрачка

by Борис Грінченко

◀ жебрачий

Словник української мови Борис Грінченко Ж жебрачка

жебри ▶

Київ: Горно, 1927

Жебра́чка, ки, ж. 1) Нищая. Де що було в мене, то позабірала — добра жебрачка! Черк. у. *2) = Же́бри. Як погоріли їхні хати, то пересиділи вони зиму по землянках, а весною подались на жебрачку усим хутором. Пир. у., Конон.