Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/желіпати

Матеріал з Вікіджерел

Желіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Медленно есть. 2) Одн. в. Желіпну́ти, ну́, не́ш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько. Мир. Пов. I. 156.