Словник української мови (1927)/женишина
| ◀ женишенько | Словник української мови Ж женишина |
женишище ▶ |
|
Жениши́на, ни, об. 1) Один из двух любящих: девушка или парубок. Та чогось моя женишина смутна, невесела. Мет. 98. Ой є в мене женишина не до тебе чорта. Чуб. III. 161. І на шлях теплицький справив сина Опанаса, щоб побачив і сподобав любу женишину. Мкр. Н. 39. Лежить моя женишина як квітка в'яла. Мет. 98. *2) Ум. от жени́х.