Словник української мови (1927)/жердя
| ◀ жердь | Словник української мови Ж жердя |
жердяний ▶ |
|
I. Же́рдя, ді, ж. Жердь.
II. Же́рдя, дя, с. соб. Жерди. Поклав же жердя все срібнеє. Грин. III. 11. Суть то росохи, на росохах кадовбець, на кадовбці драбинка, на драбинці гірка, а на гірці жердя, по тім жердю дикі пташки літають, але крилець не мають. (Загадка на человека, же́рдя — волоса). Ном., с. 297, № 220.