Словник української мови (1927)/жеребцювати
| ◀ жеребна | Словник української мови Ж жеребцювати |
жеребчик ▶ |
|
Жеребцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) Быть жеребцом. Употреблено Котляревским в рассказе о превращении различных народов в животных. Звіркує шведин вовком там, датчанин добре жеребцює. Котл. Ен. IV. 12. *2) О человеке: Быть похотливым, распутничать. Добрий парубок: нічого не робить, тільки по вечерницях волочиться та жеребцює. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.