Словник української мови (1927)/живкий

by Борис Грінченко

◀ живіття

Словник української мови Борис Грінченко Ж живкий

живко ▶

Київ: Горно, 1927

Живки́й, а́, е́. 1) Живой, проворный, энергический. Ярош живкий чоловік. Н.-Волын. у. *2) Живучий. Ота окація та бузина дихати мені не дають. Ну до чого живке — сьогодня вирубав, а днів за два воно й знов виткнулось. Пир. у., Конон.