Словник української мови (1927)/жила
| ◀ жизняний | Словник української мови Ж жила |
жилавий ▶ |
|
Жи́ла, ли, ж. 1) Жила, кровеносный сосуд. Будьмо живі, щоб з наших ворогів повитягало жили. Ном. № 11580. Жи́ла ки́дається. Бьется пульс. Береться лікарь за руку, — ото дивиться, чи ще кидається жила. Полт. г. 2) Сухожилие. Нап'ясти́ жи́ли. Понатужиться. Троянці нап'яли всі жили та вмиг пролом і заложили. Котл. Ен. 3) Жила минеральная, жила воды подземная. В землі вода тече по жилах, як в чоловікові тече кров. Дещо, 80. 4) Стяжательный человек, скряга. Ум. Жи́лка, жи́лонька, жи́лочка. Жінка як жилка: коли схоч — потягнеш. Ном. Усяка жилочка неначе слухає, а він сердешний і дух притаїв. Кв.