Словник української мови (1927)/жир

by Борис Грінченко

◀ жинзівер

Словник української мови Борис Грінченко Ж жир

жиркувати ▶

Київ: Горно, 1927

Жир, ру, м. 1) Жир. То з жиру дуріють; собаки з жиру казяться. Ном. № 10800. 2) Корм, пропитание, добыча (у диких зверей). Качки полетіли на жири. 3) Орешки из дерева бук. Каменец. у. 4) Трефовая масть (в картах). К. С. 1887. VI. 463. Ум. Жиро́к.