Словник української мови (1927)/жирно

by Борис Грінченко

◀ жирний

Словник української мови Борис Грінченко Ж жирно

жирнючий ▶

Київ: Горно, 1927

Жи́рно, нар. 1) Жирно. Сі в сірці і в смолі кипіли за те, що жирно дуже їли. Котл. Ен. III. 48. *2) Роскошно, в довольстве. Там села козацькі, усі люди там жирно живуть. Пир. у., Конон.