Словник української мови (1927)/жнива
| ◀ жнець | Словник української мови Ж жнива |
жниварка ▶ |
|
Жни́ва́, жнив, ж. мн. 1) Жатвенный сбор. Тільки зворуши землю уміючи да посій до ладу, — будуть колись добрі жнива на Вкраїні. Хата. XV. 2) Жатвенная пора. В жнива швець шиє, а вона ходить на поле жать. Рудч. Ск. У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. 3) Доходное время. Тепер у мірошника жнива: води багато по дощеві, є чим молоти. Каменец. у. *М'ясниці — то попівські жнива. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.