Словник української мови (1927)/жовтіти

by Борис Грінченко

◀ жовтіський

Словник української мови Борис Грінченко Ж жовтіти

жовтішати ▶

Київ: Горно, 1927

Жовті́ти, ті́ю, єш, гл. Желтеть. Від Лиману до Єсмані жовтіє пшениця. К. Досв. Мати дивиться на неї, од злости німіє, то жовтіє, то синіє. Шевч. 21.