Словник української мови (1927)/журний
Зовнішній вигляд
◀ журнальний | Словник української мови Ж журний |
журно ▶ |
|
Жу́рний, а, е. 1) Печальный. Вона не сердита, а така вона журна. Сама вона журна дуже, а Катрю вговоряє: «Не печалься». МВ. II. 121. *2) Наводящий печаль.