Словник української мови (1927)/з'їздитися
| ◀ з'їздити | Словник української мови З з'їздитися |
з'їмати ▶ |
|
З'їздитися, джуся, дишся, гл. Из'ездиться. Був кінь та з'їздився. Ном. № 1898. Не тілько що, але й зелізо з'їздиться. Ном. № 2728.
З'їзди́тися, джу́ся, ди́шся, сов. в. з'їхатися, з'їдуся, дешся, гл. С'езжаться, с'ехаться. Там ся кажу поховати, де ся пани з'їздя. Гол. I.