Словник української мови (1927)/забаламутити

by Борис Грінченко

◀ забаламкати

Словник української мови Борис Грінченко З забаламутити

забаламучувати ▶

Київ: Горно, 1927

Забаламу́чувати, чую, єш, сов. в. забаламу́тити, му́чу, тиш, гл. Дурачить, одурачивать, отуманивать, отуманить, обманывать, обмануть. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його. Харьк.