Словник української мови (1927)/забаламутити
| ◀ забаламкати | Словник української мови З забаламутити |
забаламучувати ▶ |
|
Забаламу́чувати, чую, єш, сов. в. забаламу́тити, му́чу, тиш, гл. Дурачить, одурачивать, отуманивать, отуманить, обманывать, обмануть. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його. Харьк.