Словник української мови (1927)/забачити
| ◀ забачення | Словник української мови З забачити |
забачитися ▶ |
|
Забача́ти, ча́ю, єш, сов. в. заба́чити, чу, чиш, гл. Видеть, увидеть, замечать, заметить, *завидеть. Стали бідні невольники на собі кров християнську забачати. Макс. 1849, 12. Ой дай, боже, такую годину, щоб забачити світ хоч на часину. Мет. 324. *Забачив його здалеку. Под., Тульч.