Словник української мови (1927)/забезпечити
| ◀ забезпечати | Словник української мови З забезпечити |
забезпечувати ▶ |
|
Забезпе́чувати, чую, єш, сов. в. забезпе́чити, чу, чиш, гл. 1) Обеспечивать, обеспечить, обезопасить. Тим я путь свій забезпечу серед грішників завзятих. К. Іов. 14. Справді земля вже його і він вертається додому забезпечений. Мир. ХРВ. 179. Ви тільки городи знали освітою забезпечувати. К. (О. 1861. I. 312). *2) Предохранять. Садовину забезпечують від осельні і другої погани от як… Крим.