Словник української мови (1927)/забристи
| ◀ забринькати | Словник української мови З забристи |
забрити ▶ |
|
Забре(и)сти́, реду́, де́ш, гл. 1) Забресть, зайти. Ой ти брів, чорнобрив, чом до мене не забрів? Чуб. V. 1126. — в го́лову. Взбрести на ум. Робе, що в голову йому забреде. Харьк. 2) Зайти в воде (напр., во время ловли рыбы). Аф.