Словник української мови (1927)/забіг
| ◀ забиття | Словник української мови З забіг |
забіга ▶ |
|
За́бі́г, гу, м. 1) Набег. Драг. 228. 2) Убежище, пристанище. Уда́тися в забі́ги до. Убежать, укрыться в. Шляхта позосталася, удавшися в забіги до кріпких своїх фортець. 3) Закат снежный, скользкая покатость, куда сани с'езжают. Полт. и Харьк. г. Миус. окр. І казав, не їдь туди, там великі забіги. Кобел. у. 4) — чому́. Предупреждение. 5) Мн. Старания, усилия. Як уже він не підходив до неї, як не підлащувався, то вона на всі його забіги наче й не дивиться. Харьк. у.