Словник української мови (1927)/забій
| ◀ забіжний | Словник української мови З забій |
забійник ▶ |
|
Забі́й, бо́ю, м. 1) Убой, убиение. Бий його́ до забо́ю. Бей его до смерти. Як у забі́й би́ти. Делать что-либо не переставая, беспрестанно. Як у забі́й б'є мороз (день у день). Ном. № 683. Жалілися на проклятущий мороз, що як у забій забив — день у день. Мир. ХРВ. 283. Перепели хававкали та як у забій били. Мир. ХРВ. 40. 2) *Яма, рытвина, забой. Сл. Нік. Великі забої були на шляху. Екатер. *3) Конец каменноугольной штольни. С. Черкас. *4) Рана на ноге у лошади, когда она «засекает» ногу об ногу. В. Королів.