Словник української мови (1927)/зав'язка
| ◀ зав'язати | Словник української мови З зав'язка |
зав'язник ▶ |
|
За́в'язка, ки, ж. Завязка, веревочка, которой завязывают. Коло сього мішка й зав'язки нема. Утяв по саму зав'язку. Ном. № 7569. *Роботи по за́в'язку. Работы по горло. Крим. 2) Завязь на фруктовых деревьях. Каменец. у. 3) В плотничьей и столярной работе: связь, сцепление двух концов деревьев, сходящихся под углом. Шух. I. 91, 98. 4) Зачаток, начало, причина, источник. Разом роз'язка і зав'язка, і зле й добре докупи. *5) Завязка, начало игры или обряда. На первий день Петрівки треба «прогнати шуляка». Раненько в понеділок в самий перед от яка зав'язка робиться: приходить кума до куми і не йде до хати, але шукає куминих курей на подвір'ї… Крим. Ум. За́в'язочка.