Словник української мови (1927)/завада
| ◀ заваготіти | Словник української мови З завада |
заваджати ▶ |
|
Зава́да, ди, ж. Препятствие, помеха, затруднение. То завада є йому, що воно не зійшло. Камен. у. Бу́ти на зава́ді. Служить помехою, мешать. Йому й муха на заваді. Ном. № 2890. Поганому животові й пироги на заваді. Посл. Ста́ти на зава́ді. Помешать.