Словник української мови (1927)/завалище
| ◀ завалити | Словник української мови З завалище |
завалки ▶ |
|
*Зава́лище, а, с. 1) Развалина, руина. Виринає з-поміж завалищ чорний кіт і, вп'явши свої пулькаті очі в коні, плаксиво зам'явкав. Черемшина. 2) Место разрушения. Мою увагу займала тепер застигла неначе постать дідка, що самотньо чорніла на завалищах хат. Коцюб.