Словник української мови (1927)/заварювати
| ◀ заварювання | Словник української мови З заварювати |
заватра ▶ |
|
Зава́рювати, рюю, єш, сов. в. завари́ти, рю́, риш, гл. 1) Заваривать, заварить. Варвара заварить, а Сава засолить. Ном. № 507. 2) Печь, запечь (о боли). Що це, сестро, да й за пиво, коло серця заварило. Чуб. V. 432. 3) — со́няшниці. Ставить, поставить сухие банки при болях живота. Вона й язичок підняти, і соняшниці заварити, ось така то вона. Кв. Драм. 57).