Словник української мови (1927)/заввиш
| ◀ завважати | Словник української мови З заввиш |
заввишки ▶ |
|
Завви́ш, завви́шки, нар. Вышиною. Кров із ями свистала вгору заввишки з чоловіка. ЗОЮР. I. 302. Де хата стояла, — кропива та бур'ян заввишки з мене поросло. Г. Барв. 176. Ум. Завви́шечки.